Жовтіє листя на тополі,
Летять у синяві хмарки,
Відкриті навстіж двері в школі,
Ідуть до школи школярі.

Дзвенить, дзвенить шкільний дзвіночок,
Нас закликає до навчання.
Ми поспішаєм на урок
І знову йдем у світ пізнання

Бажаємо гарного й цікавого відпочинку учням молодших та середніх класів, вчителям — життєвих сил і великого натхнення, а для Вас, випускники, нехай відлуння останнього дзвоника стане спогадом про дивовижне шкільне життя, а Ваше майбутнє буде яскравим та сповненим успіхами!

Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.

В дружбі ми проживаємо,
Екологію любимо, її вивчаємо.

Пишемо, малюємо, досліджуємо, спостерігаємо.

Охороняйте природу! Всіх закликаємо.

Боляче природі, боляче і нам.

Усвідомить це потрібно і не забувать!

Місто чи село, естафету ви приймайте,
Разом з нами природу охороняйте!

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

Математика – цариця всіх наук. Її улюблениця – істина, її вбрання - простота і ясність. Палац цієї володарки оточено тернистими заростями, щоб досягти його, кожному доводиться пробиратися крізь хащі. Випадковий мандрівник не виявить у палаці нічого привабливого. Краса його відкривається лише розуму…
Ян Снядецький

Наш дивний світ такий, як казка,
Он в небі хмаронька пливе.
Тож бережи його, будь ласка,
Все в ньому гарне і живе.
Он квітка полум'ям палає,
Яскраве сонечко блищить.
Чарівна пташечка співає,
Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні…

Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!

Рідна мова – це мова народу, вона передає досвід пращурів для нащадків. Це – скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмочок надії.

«Вас пам’ятати будемо завжди

Із вами будемо боротись за країну

За ту країну, де нема брехні

За нашу й вашу мирну Україну…»